МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Методичні  рекомендації 

Початкова школа
        Входження України у європейськийі світовий освітній простір вимагає проведення модернізації змісту освіти в контексті її відповідності сучасним потребам. Передусім вагомого значення набуває  початкова освіта, оскільки  саме реформування в її сфері  є початком позитивних  змін  в українській освіті націлених на те, щоб випустити зі школи всебічно розвинену, здатну до критичного мислення цілісну особистість, патріота з активною позицією, інноватора, здатного змінювати навколишній світ та вчитися впродовж життя.
       Структура навчального року (Лист МОН України від 07.06.17 № 1/9-315 «Про структуру 2017/2018 навчального року та навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів» )
Відповідно до статті 16  Закону України «Про загальну середню освіту» структуру навчального року та строки проведення канікул встановлюють загальноосвітні навчальні заклади за погодженням з відповідними органами управління освітою. При цьому навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності розпочинається у День знань - 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року, а тривалість канікул протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів без врахування днів, коли діти припиняли навчання з незалежних від них причин (карантин, температурний режим тощо).
У межах часу, передбаченого робочим навчальним планом, загальноосвітнім навчальним закладом встановлюється тривалість навчального тижня на весь навчальний рік. У випадку встановлення 5-денного навчального тижня відпрацювання уроків по суботах (з метою надолуження навчального матеріалу через  продовження канікул та скорочення опалювального сезону) не допускається, оскільки це призведе до перевищення тижневого гранично допустимого навантаження на учнів.
        Відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30 грудня 2014 року № 1547, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2015 року за № 157/26602, учні 4 класів складають державну підсумкову атестацію.Загальноосвітні навчальні заклади спільно з органами державної влади та органами місцевого самоврядування приймають рішення щодо запровадження карантину, припинення чи продовження навчального процесу з поважних причин, надання учням вихідних для підготовки і проведення державної підсумкової атестації/зовнішнього незалежного оцінювання (якщо вони проводяться під час навчального процесу), визначають дати проведення свята «Останній дзвінок» та вручення документів про освіту.
        Зважаючи на викладене, кількість фактично проведених вчителями уроків може бути меншою від попередньо запланованої. В такому випадку навчальний заклад та вчителі обов’язково мають вжити заходів щодо освоєння учнями змісту кожного навчального предмета в повному обсязі за рахунок ущільнення, самостійного опрацювання, засобів дистанційного навчання тощо.
       Менша кількість проведених вчителем уроків через об’єктивні обставини не може бути причиною вирахувань із його заробітної плати, оскільки Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (пункт 77), затвердженою наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102, передбачено, що у випадку, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від учителя (викладача) причин, його оплата здійснюється з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, за умови, що вчитель (викладач) виконує іншу організаційно-педагогічну роботу.
Інформуємо, що відповідно до Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки, зареєстрованої в Міністерстві соціальної політики України від 15 грудня 2016 р. № 31, рекомендовано передавати уроки з окремих предметів у початкових класах, в т. ч. уроки іноземної мови, фізичної культури, образотворчого мистецтва, музики, інформатики лише спеціалістам за наявності об'єктивних причин та обов'язкової письмової згоди учителів початкових класів, забезпечуючи при цьому оплату праці відповідно до положень п. 74 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти.
Навчальні програми і плани
        У 2017/2018 навчальному році  учні початкових класів навчатимуться за навчальними програмами, затвердженими наказами Міністерства освіти і науки України від  05.08.2016 2016 № 948 «Про затвердження змін до навчальних програм для 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів» (у якому затверджено зміни до таких програм: «Українська мова», «Літературне читання», «Математика», «Природознавство», «Я у світі», «Інформатика», «Трудове навчання», «Іноземні мови для загальноосвітніх та спеціалізованих навчальних закладів», «Образотворче мистецтво», «Музичне мистецтво», «Фізична культура», «Основи здоров’я») та від 12.09.2011 № 1050 «Про навчальні програми для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів».
        Типові навчальні плани початкової школи складені на виконання Закону України  "Про загальну середню освіту"  та затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 10.06.2011 № 572 «Про Типові навчальні плани початкової школи» (зі змінами).
        Інформуємо, що частину навчального навантаження з фізичної культури у початковій школі (до 1 години на тиждень) можна використовувати на вивчення окремих навчальних предметів, що забезпечують рухову активність учнів (хореографія, ритміка, плавання тощо), за наявності відповідних умов, педагогічних кадрів та навчальних програм, які мають гриф Міністерства освіти і науки України.
З метою виконання вимог Державного стандарту початкової загальної освіти робочі навчальні плани повинні містити усі навчальні предмети інваріантної складової, передбачені обраним варіантом Типових навчальних планів. Вилучення з навчального процесу предметів інваріантної складової не допускається.
Варіативна складова Типових планів використовується на:
·         збільшення кількості годин на вивчення предметів інваріантної складової. У такому разі розподіл годин на вивчення тієї чи іншої теми, передбаченої навчальною програмою, здійснюється вчителем самостійно. Розподіл годин фіксується у календарному плані, шо погоджується керівником навчального закладу чи його заступником. Вчитель записує проведені уроки на сторінках класного журналу, відведених для цього предмета;
·         запровадження факультативів, курсів за вибором, що розширюють обрану навчальним закладом спеціалізацію, чи світоглядного спрямування (етика, риторика, логіка, рідний край, хореографія, основи споживчих знань тощо);
·         індивідуальні заняття та консультації.
Якщо години варіативної складової відводяться на збільшення годин на вивчення окремих предметів інваріантної складової, то в робочих навчальних планах у колонці «Інваріантна складова» напроти відповідного предмета ставиться напис X+Y, де Х - кількість годин, що передбачена типовими планами на вивчення предмета, а Y - кількість годин варіативної складової, додатково відведених на вивчення цього предмета.
Якщо години варіативної складової відводяться на курси за вибором, то у колонці «Варіативна складова» зазначаються ці курси та вказується кількість годин на їх вивчення. Курси можуть бути розраховані на 9, 18, 35 чи 70 академічних годин.
За рішенням навчального закладу облік занять з курсів за вибором може здійснюватися на сторінках класного журналу або в окремому журналі (у випадку відсутності вільних сторінок в класному журналі).
Факультативи, групові та індивідуальні заняття проводяться для окремих учнів, чи груп учнів. При цьому зазначається, з яких навчальних предметів інваріантної складової вони проводяться. У класному журналі (у випадку відсутності вільних сторінок - в окремому журналі) зазначається склад групи, яка відвідує факультативні заняття з предметів, та ведеться облік відвідування.
Під час розподілу варіативної складової навчального плану слід враховувати, що гранично допустиме навантаження вираховується на одного учня, а уроки фізичної культури при визначенні цього показника не враховуються.
Гранично допустиме навантаження відповідно до ДСанПіН 5.5.2.008-01 становить:
Класи
5-денний навчальний тиждень
6-денний навчальний тиждень
1
20
22,5
2
22
23
3
23
24
4
23
24

Повноцінність початкової освіти забезпечується реалізацією як інваріантної, так і варіативної складових, які в обов’язковому порядку фінансуються з бюджету.
Поділ класів на групи при вивченні окремих предметів здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України.
Рекомендації щодо розроблення робочих навчальних планів надані в листі МОН № 1/9-315 від 07.06.2017 «Про структуру 2017/2018 навчального року та навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів».
Структура навчального року включає орієнтовно 35 тижнів академічних занять та час на проведення навчальних екскурсій і навчальної практики, державної підсумкової атестації. Навчальні екскурсії проводяться для учнів 1-4 класів протягом 4 днів тривалістю не більше 3 академічних годин на день. Необхідною умовою організації навчальних екскурсій і навчальної практики є дотримання санітарно-гігієнічних вимог та техніки безпеки.
         Зміст та форми організації навчальних екскурсій і навчальної практики, а також час їх проведення, визначаються адміністрацією навчального закладу. Керівникам загальноосвітніх навчальних закладів дозволяється вносити корективи до термінів організації навчальних екскурсій і практики з урахуванням місцевих умов, специфіки навчального процесу та профілю навчальних закладів, потреб виробництва та інших чинників (зокрема, надолуження виконання навчальних програм у зв’язку з вимушеним призупиненням навчальних занять тощо). При цьому залишається незмінною загальна тривалість навчального року. Якщо екскурсію передбачено змістом навчальної програми, то вона  обліковується на відповідних сторінках навчальних предметів класного журналу та може оцінюватися  вчителем. Усі інші навчальні екскурсії, їх зміст і дата проведення обліковуються в класних журналах на спеціально відведених сторінках.
Домашні завдання
Обсяг домашніх завдань визначається згідно з Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПІН 5.5.2.008-01).
У 1-му класі домашні завдання не задаються.
У 2-4 класах обсяг домашніх завдань з усіх предметів має бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували: у 2-му класі – 45 хвилин; у 3-му класі – 1 години 10 хвилин; 4-му класі – 1 години 30 хвилин.
Недопустимим є перевантаження учнів завданнями, які містяться у додаткових посібниках, зошитах з друкованою основою: зафарбовування малюнків, складання схем, таблиць, виконання додаткових завдань і вправ, написання домашніх творів тощо.Домашні завдання не задаються учням на вихідні, святкові та канікулярні дні («Про недопущення перевантаження учнів початкових класів надмірним обсягом домашніх завдань» від 28.01. 2014 № 1/9-72»).

Оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів

Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється вербально:
­ у 1 класі з усіх предметів інваріантної складової.
За рішенням педагогічної ради навчального закладу може надаватися словесна характеристика знань, умінь і навичок учнів 2 класу;
­ у 2-­4 класах з предметів інваріантної складової: «Інформатика», «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», інтегрованого курсу «Мистецтво», «Основи здоров’я», «Фізична культура», «Я у світі» та «Трудове навчання»;
­ у 1-­4 класах з усіх предметів варіативної складової.
Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється за 12­-бальною шкалою: з предметів інваріантної складової освітніх галузей: «Мови і літератури (мовний і  літературний компоненти)», «Математика», «Природознавство» згідно Нових орієнтованих вимог до оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 19.08.2016 р. №1009
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 778 «Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад», заклад  може  використовувати  інші  системи   оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) за погодженням з місцевими органами  управління  освітою.  При  цьому  оцінки  з   навчальних предметів  за  семестри,  рік,  результати  державної  підсумкової атестації переводяться у бали відповідно до  критеріїв  оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців). 
Заповнення Класного журналу для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів здійснюєтюся згідно наказу МОН України від 08.04.2015 № 412 «Про затвердження Інструкції щодо заповнення Класного журналу для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів».
Вчитель має вільний вибір форм організації навчально-виховного процесу, способів навчальної взаємодії, методів, прийомів і засобів реалізації змісту освіти. Водночас вчителю забезпечується право самостійно переносити теми уроків, відповідно до засвоєння учнями навчального матеріалу, визначати кількість годин на вивчення окремих тем.
       Навчальна та методична література для початкової школи зазначена у Переліках навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, що розміщені на офіційному сайті МОН.

Освітнє середовище.
Діти приходять до навчального закладу з власними інтересами та потребами, індивідуальними стилями навчання і здібностями, розвиваються в індивідуальний спосіб.
Для сприяння самореалізації кожного учня треба розуміти, що кожен учень – це унікальна й неповторна індивідуальність. Пріоритет вільного розвитку особи є базовим принципом побудови освітнього середовища. Тому завдання педагогів полягає у створенні атмосфери турботи і підтримки учнів, яка сприяла б розвитку їхніх можливостей, задовольняла їхні інтелектуальні, емоційні й соціальні потреби..
Для того, щоб освітнє середовище сприяло самореалізації кожного учня, робота повинна бути спрямована на те, щоб кожен учень міг :
·         розвинути здібності критичного мислення й незалежного висловлювання;
·         поповнити знання у сферах, які цікаві учневі й розкривають перед ним нові горизонти пізнання;
·         розвивати спроможність приймати самостійні рішення;
·         оволодівати необхідними навичками з базових та профільних предметів;
·         навчити радіти навчанню й поважати освіту;
·         розвинути свій емоційний інтелект;
·         отримати необхідну індивідуальну педагогічну підтримку;
·         розвинути самосвідомість кожного учня як самостійної особистості і як члена колективу;
·         зберегти і зміцнити моральне, фізичне і психічне здоров’я вихованців
·         сприяти взаємоузгодженню зовнішніх потреб та внутрішніх мотивів до саморозвитку та самореалізації всіх учасників навчально-виховного процесу.
Вчитель має планувати  навчальне середовище таким чином, щоб воно забезпечувало індивідуалізацію навчання, давало можливість дітям досліджувати матеріали, здійснювати свідомий вибір та відчувати успіх. Обладнання, навчальні матеріали, організація середовища сприяє розвитку кожної дитини, а види діяльності відповідають інтересам і рівню розвитку дітей.
Навчальне середовище орієнтоване на дитину - це динамічне середовище, яке постійно змінюється, щоб враховувати інтереси кожної дитини та рівень її розвитку.Центральною фігурою у класі є дитина, вчителі мають надавати учням широкі можливості для вибору, досліджень, заохочувати старанність і персональну відповідальність, сприяти ефективному спілкуванню та виробленню взаємної поваги між дітьми та дорослими, забезпечити готовність кожного учня до вирішення власних задач визначення свого місця в житті, успішного розвитку і реалізації своїх нахилів і інтересів.
Інтегроване навчання
Сприйняття світу учнями 6-10 років за своєю суттю є цілісним як цілісне і саме довкілля. Потреба подолати протиріччя між розподілом освітнього процесу на окремі предмети, з одного боку, і цілісністю світу та цілісністю сприйняття дитиною довкілля, з іншого, потребує активного запровадження інтегрованих уроків. У межах таких уроків вивчається підпорядкований одній темі матеріал із різних навчальних предметів. Методика таких уроків розробляються вчителями на міжпредметній основі з урахуванням дидактичної доцільності, а їх змістова і структурна цілісність забезпечується добором об’єкта вивчення. Головною метою інтегрованих уроків має бути не виклад максимального об’єму інформації, а формування цілісної картини світу і підвищення пізнавального інтересу учнів.
Як свідчить практика, найчастіше інтегровані уроки проводять з метою узагальнення та систематизації навчального матеріалу з певної теми. До того ж переважно на таких уроках інтегрують  матеріал навчальних предметів однієї освітньої галузі (наприклад, мови і літератури) або предметів певного циклу (приміром, природничо-математичного). Натомість не менш ефективною є інтеграція на уроках засвоєння нових знань, умінь і навичок, застосування знань, умінь і навичок та комбінованих уроків, а також з різних навчальних предметів. Прикладом є інтегровані уроки учасниць конкурсу «Учитель року – 2017» в номінації «Початкова освіта» (відеозапис можна переглянути за посиланням:https://www.youtube.com/playlist?list=PLlGoA1PEos6Zzqw0yYC4RnnBtrMO4h-wH). Водночас результативними є інтегровані нестандартні уроки: урок-подорож, урок-казка, урок-свято тощо. На цих уроках учитель може організувати бесіди, дискусії за змістом мультфільмів (наприклад, телеканалу «ПлюсПлюс»), читання літературних текстів, публікацій у дитячій періодиці, ситуацій, що висвітлюють у новинах, тощо, а також колективні творчі справи, навчальні проекти (технологічні карти навчальних проектів, підготовлені учасницями конкурсу «Учитель року – 2017» в номінації «Початкова освіта»), зустрічі з фахівцями державних установ, екскурсії тощо.
Основою ефективності інтегрованих уроків є чітке визначення мети і відповідне їх планування для забезпечення різнобічного розгляду учнями певного об’єкта, поняття, явища з використанням засобів різних навчальних предметів.
Особливість інтегрованих уроків у початковій школі полягає у тому, що вони можуть проводитись як одним учителем, який викладає предмети, які інтегруються, так і двома вчителями у випадках, коли другий чи третій предмет, що інтегрується, викладає інший учитель (наприклад, музичне мистецтво, іноземна мова тощо). За потреби роль другого вчителя можуть виконувати учні основної школи, батьки, запрошені фахівці з теми вивчення. Через складність координації діяльності педагогів, інших залучених (учнів, батьків або фахівців), такі інтегровані уроки проводять необґрунтовано рідко, тому їх необхідно планувати заздалегідь.
Плануючи проведення інтегрованих уроків, доцільно завчасно проаналізувати навчальні програми; визначити пов’язані за змістом теми; за потреби змінити послідовність їх викладу, передбачивши місце інтегрованого уроку в системі уроків за календарно-тематичним плануванням; встановити зв’язки між об’єктами вивчення; визначити ключові та предметні компетентності, які формуватимуться в учнів на інтегрованому уроці; визначити цілі інтегрованого уроку з урахуванням того, що на цих заняттях розв’язуються дидактичні завдання усіх предметів, зміст яких інтегрується. Підготовка до інтегрованого уроку  передбачає всебічне вивчення об’єкта, консультування з вчителями-фахівцями з тих предметів, що будуть інтегруватися. 
На інтегрованому уроці педагог організовує навчальну діяльність учнів, концентруючи увагу на провідних ідеях, організовуючи творчий пошук і активізуючи пізнавальну діяльність, з урахуванням вікових особливостей молодших школярів, специфіки навчальних предметів, зміст яких інтегрується, дидактичних цілей вивчення навчального матеріалу кожного з них.
Отже, основні ознаки інтегрованих уроків:
·         нетрадиційна структура, що вирізняється чіткістю, компактністю (за блоками, які відповідають двом-трьом різним навчальним предметам, матеріал з яких інтегрується), а також оригінальністю мотиваційних та рефлексивних аспектів;
·         логічний взаємозв’язок навчального матеріалу кількох навчальних предметів;
·         підпорядкованість викладу навчального матеріалу різних навчальних предметів єдиній меті уроку (із змісту предметів добираються тільки ті відомості, які необхідні для її реалізації);
·         інформативна ємність уроку;
·         вибір певного місця проведення та його оформлення;
·         урізноманітнення засобів навчання (із використанням відео, аудіо записів, мультимедійних презентацій тощо), які водночас використовуються дозовано;
·         раціональне поєднання різних видів діяльності учнів із різними способами навчальної взаємодії (колективна, парна, групова, індивідуальна);
·         висока активність учнів та чітке визначення їхнього навантаження;
·         підвищений емоційний вплив на учнів.
Звертаємо увагу, що відповідно до Інструкції щодо заповнення класного журналу для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів (наказ МОН України 08.04.2015 року № 412) дату і тему інтегрованого уроку фіксують на сторінці одного (за вибором учителя) з тих навчальних предметів, зміст яких інтегрувався.
       Облік годин  індивідуальних та групових занять здійснюється на окремих сторінках класного журналу .Облік відвідування учнями індивідуальних та групових занять ведеться на сторінках журналу в розділі «Облік навчальних досягнень учнів». Учитель записує прізвища й імена всіх учнів класу, а присутність їх на занятті  позначає умовною позначкою (наприклад, «+»).Зміст заняття вчитель записує в графі «Зміст уроку», у  наступній графі «Завдання додому» вказує назву предмета, з якого було проведено заняття. Оцінювання навчальних досягнень учнів під час проведення індивідуальних і групових занять не здійснюється; відповідні бали до класного журналу не записуються(«Про облік і проведення індивідуальних і групових занять» від 28.07.2004 № 1/9-406).
    Визначені особливі умови переведення учнів (вихованців) загальноосвітнього навчального закладу до наступного класу згідно наказу «Про затвердження Порядку переведення учнів (вихованців) загальноосвітнього навчального закладу до наступного класу» від 14.07.2015 № 762.
    Оформлення й видача документів про освіту. При переведенні до наступного класу або вибутті із загальноосвітнього навчального закладу на учнів (вихованців) першого класу складається характеристика їхніх умінь і навичок, що зберігається у особовій справі учнів (вихованців). При переведенні до наступного класу або вибутті із загальноосвітнього навчального закладу учням (вихованцям) (крім перших класів) видається табель успішності, у якому відображаються результати їх підсумкового оцінювання.
Нова українська школа.
З 1 вересня 2017 року розпочнеться практична реалізація Нової української школи. Міністерство освіти і науки України визначило, як це відбуватиметься. У 2017/2018 навчальному році Міністерство розпочне експериментальне втілення Концепції Нової української школи у 100 загальноосвітніх навчальних закладах. Про це йдеться у наказі МОН України від 13.07.2017 № 1021. Цим наказом затверджено План заходів щодо запровадження Концепції Нової української школи у загальноосвітніх навчальних закладах І ступеня на на 2017/2018 н.р. У 2017/2018 навчальному році 100 українських шкіл пілотуватимуть новий Державний стандарт початкової загальної освіти (наказ МОН України від 13.07.2017 № 1028 “Про проведення всеукраїнського експерименту на базі загальноосвітніх навчальних закладів”)
Відбір пілотних шкіл відбувався на конкурсній основі. Всього було обрано по чотири школи в кожній області ( в тому числі і 4 школи в Тернопільській обл.)  та в Києві. У кожній зі шкіл Стандарт пілотуватимуть у двох перших класах – загалом 200 класів. Окрім інформації про досвід у розвитку початкової освіти та використанні інтегрованого підходу в навчанні, досвід учителів, які вестимуть пілотні класи, стан освітнього середовища, школи-претендентки подали згоди педагогічних рад та батьківських комітетів з класів, де має відбуватись пілотування.


Методичні рекомендації.Організація роботи з молодими вчителями                                                   

Молодий спеціаліст стає хорошим учителем,
перш за все, завдяки обстановці творчої праці
педагогічного і учнівського колективів
(В.О. Сухомлинський).

           Успішна педагогічна діяльність молодого вчителя залежить не тільки від професійної підготовки і особистих якостей, а й від того, у який колектив він потрапить, які умови праці і побуту йому створять, яку надаватимуть методичну допомогу, як стимулюватимуть його ініціативність і творче начало, допоможуть  адаптуватися як і до навчальної діяльності, так і до мікроклімату в колективі, в який він потрапить.
         Процес адаптації молодих учителів до навчальної діяльності значною мірою залежить від характеру допомоги, яку молодий учитель отримує від адміністрації школи, досвідчених учителів, колег по роботі
 На першому етапі адаптації відбувається ознайомлення молодого вчителя з вимогами до професії, його включення в самостійну професійну діяльність, зіставлення рівня готовності до роботи з вимогами навчально-виховного закладу.
Другий етап пов'язаний із процесом подолання труднощів навчальної діяльності й початком формування майстерності молодого вчителя.
Третій етап — це етап високої адаптованості, він є результатом ефективності діяльності молодого вчителя на попередньому етапі. Для цього етапу характерний високий рівень самостійності молодого вчителя, його творчий підхід до навчальної діяльності.
Успіхи педагогічної праці значною мірою зумовлені розвитком професійних здібностей та професійними знаннями, вміннями, навичками, тобто професійним становленням молодого вчителя в школі.
У професійному становленні молодого вчителя в сучасній школі має місце наявність педагогічних здібностей. Вони складаються з низки компонентів:
• дидактичні — мистецтво передавати знання в доступній учням формі;
• конструктивні—це коли педагог не використовує готових рецептів, а сам створює їх для кожної конкретної ситуації;
• перцептивні потрібні педагогу, щоб вникати у складний внутрішній світ своїх учнів, розуміти їх, бачи­ти світ їхніми очима;
• експресивні — вміння свою розповідь пожвавити доречним гумором, дотепом, доброзичливою іронією;
• комунікативні — правильний підхід до учнів у процесі навчання й виховання;
• здатність до розподілу уваги — широкий обсяг уваги, вміння легко переключатися в разі потреби з одного об'єкта на інші;
• акторські — вміння, залежно від обставин і ви­ховних завдань, бути то добрим, то вимогливим, то спокійним тощо;
• уміння свідомо контролювати всі свої вчинки, дії й настрої..
Основні вимоги до організації уроків
Вимоги до уроку поділяються на дидактичні, виховні, психологічні та гігієнічні.
Дидактичні вимоги до уроку
1. Чітке визначення освітньої мети уроку як вия­ву його освітньої функції (які знання та вміння вчи­тель повинен дати на цьому уроці). Освітня мета має відповідати його освітній функції. Постановка виховної мети уроку і відповідного завдання з виховання (всього класу або окремих учнів) у розумовому, моральному, трудовому напрямах
2. Здійснення в своїй системі уроків дидактичних принципів навчання.
3. Обрання найраціональніших методів і прийомів, а також засобів для досягнення визначеної мети уроку.
4. Застосування внутрішніх і міждпредметних зв'язків.
         5. Врахування індивідуальних особливостей учня, зокрема рівня інтелектуального розвитку, мотивації ставлення до навчання, дії стимуляційних методів.
Психологічні вимоги до уроку
1. Організація та здійснення сприймання, усвідомлення, запам'ятовування та осмислення навчальної інформації.
2. Розвиток довільної та післядовільної уваги учнів, її концентрація на найскладніших і найвідповідальніших заняттях (поняттях, правилах, законах).
3. Застосування мнемонічних прийомів (механічного і смислового) запам'ятовування занять, тренування вмінь на уроці, а також під час виконання домашніх завдань.
4. Розумове виховання та самовиховання особистості в процесі навчання.
Гігієнічні вимоги до уроку
1. Забезпечення чергування методів і прийомів під час уроку, з тим щоб не допускати втоми, розумового пе­ревантаження, особливо у викладанні класної, складної для сприймання теми.
2. Дотримання режиму гігієни, аерації повітря в класі.
3. Стеження за станом здоров'я учнів.
4. Явка вчителя в абсолютно здоровому стані .
Рекомендації щодо підготовки до уроку
Вчитайтеся у розділ програми, який потрібно вивчити на уроці, а в деяких випадках — і в пояснювальну записку до програми.
Сформуйте задум уроку, дайте відповідь на запитання, чого б ви хотіли досягти в результаті його проведення, сформулюйте мету уроку (навчальну, виховну, розвивальну).
Уявіть колектив класу, уявно намалюйте конкретних учнів. Уявіть психологію цих учнів; використовуючи мистецтво педагогічного перевтілення, намагайтеся накреслити їхні дії на шляху до досягнення мети.
·        Виберіть з усього арсеналу методичних прийомів найоптималь- ніші для цього матеріалу і цих учнів.
·        Зіставте обрані прийоми зі своїми можливостями, змоделюйте свої дії на даному уроці.
·        Продумайте структуру уроку і зафіксуйте все в плані-конспекті.
·        Підготуйте наочні й навчальні посібники, не забудьте підготувати і перевірити справність ТЗН, комп'ютерної техніки.
·        Повторіть подумки або вголос вузлові елементи плану, продумайте непередбачені обставини, знайдіть і зафіксуйте запасні варіанти.
·        Спитайте себе: «Чи готовий я до уроку?»
·        Перед уроком перевірте, чи все потрібне на місці, чи немає непотрібних предметів біля дошки, чи чисто в класі.
·        Раціонально використовуйте кожну хвилину уроку
·        Не витрачайте багато часу для перевірки домашнього завдання. Використовуйте різні форми перевірки. Застосовуйте систему взаємоперевірки.
·        Поясніть учням мету, завдання уроку.
·        Коли пояснюєте новий матеріал, намагайтеся вичленити проблеми, пропонуйте учням вирішувати їх самостійно.
·        Не спішіть виправляти помилку учня, краще, якщо її виправлять однокласники. Намагайтеся організувати самостійну роботу учнів на уроці — пропонуйте їм більше писати, виконувати завдань.
·        На уроці кожен учень має бути в полі зору, до кожного шукайте індивідуальний підхід.
·        Під час використання технічних засобів навчання, комп'ютерної техніки, наочності не марнуйте часу, намагайтеся використовувати засоби навчання ефективно.
·        Під час організації самостійної роботи, усних відповідей не квапте учнів. Вишристовуйте всі наявні можливості для реалізації принципів розвивального навчання.
·        Звертайте увагу на виховні аспекти уроку: працездатність, бережливість, зібраність.
·        Домашнє завдання потрібно давати з поясненням, до дзвоника. Не затримуйте учнів після дзвоника. Обов'язво проводьте фізкультхвилинку в середині уроку.
·        Дотримуйтесь вимог ведення журналу
·        Дотримуйтесь позитивної мотивації оцінок та ноих орієнтованих вимог до оцінювання навчльних досягнень учнів початкових класів..
·        Пам’ятайте, кожен новий урок має бути не схожий на попередній.

Учителю про керування пізнавальним процесом

Ефективність уроку визначається, насамперед, результатами пізнавального процесу; найважливішими показниками при цьому є сформованість предметних знань і вмінь, їх практичне використання. Ці критерії навченості учнів вимагають від учителя чіткого виділення конкретних елементів знань і вмінь у всіх ланках уроку. Цілеспрямоване виділення вчителем в уроці конкретно-предметної структури, орієнтованої на компонентний склад виду знання, дає йому змогу контролювати свої дії, спрямовані на кінцевий результат навчання.

 Виділення в меті уроку рівня засвоєння знань і вмінь також націлює вчителя на кінцевий результат навчання. Відповідно до рівня засвоєння навчального матеріалу вчитель організує процес навчання. При цьому істотно змінюються функції компонентів традиційної побудови уроку.

 Цей процес ще більш посилюється, якщо учень стає повноправним співучасником пізнавального процесу. Щоб учитель міг керувати діяльністю учня, необхідно ввести в урок структуру, орієнтовану на поелементний склад методів пізнання предмета чи пізнавального циклу. Такий підхід до організації навчального процесу також змінює функції загальноприйнятих структурних елементів уроку.

 Таким чином, щоб учитель міг керувати пізнавальним процесом учня з урахуванням знань, вмінь, що формуються, і методів науки, він має усвідомлювати спрямованість кожної своєї дії. У цьому йому допомагає спеціальна функціональна структура уроку.

 Поряд з результатами освіти сучасний навчальний процес уроку, виконуючи соціальне замовлення суспільства з цілеспрямованого виховання учня, повинен забезпечити мотивацію навчання школяра, що підвищує результати пізнавального процесу. Пов'язуючи це завдання з особливостями змісту предмета, учителю слід особливу увагу приділяти усвідомленню учнями цінності одержуваних ними знань і формуванню переконань у необхідності досліджуваного для перетворення навколишньої дійсності. Виділені показники вихованості школяра вирішуються в більших блоках змісту — системі уроків. На уроці вирішенню виховних завдань, що посилюють результати навчання, включається як розкриття окремих методичних завдань, які розширюють дії вчителя й учнів.

 Дуже важливо, щоб учитель розкривав учням цінність досліджуваного, допомагав усвідомити значимість одержуваних знань не лише як необхідних учню, а й як суттєво важливих суспільству. Позитивні зміни у ставленні учня до навчального процесу при зсуві мотивів у бік соціальних можливі у разі виконання таких умов: по-перше, розкриття в процесі роботи над досліджуваним матеріалом розширеної шкали цінності одержуваних знань. Показ значимості знань у розвитку народного господарства країни — для розв'язання со­ціально-економічних проблем; значимості знань у майбутній трудовій діяльності — для розвитку загальнотрудових навичок і вмінь, для формування знань і уявлень про виробництво, для формування основи майбутньої професії; значимість знань у життєво-пізнавальному досвіді — для самостійного пізнання чи ознайомлення з дійсністю, для самоствердження; значимість знань у процесі навчання — для одержання подальших знань, для використання знань у практичній діяльності, для оволодіння способом самоосвіти, для формування переконань у знаннях.





Для вчителів і методистів ПК 2016-2017 н.р.

Рекомендації вчителям початкових класів для роботи з обдарованими дітьми:


1. Створити інформаційний  банк  даних обдарованих дітей із різних напрямів діяльності. 2. Систематизувати матеріали періодичних видань із проблеми дитячої обдарованості. 3. Провести проблемно-тематичні семінари з метою систематичного підвищення майстерності вчителів, які працюють з обдарованими дітьми. 4. Організувати постійно діючий консультпункт для вчителів початкових класів із залученням науковців, лікарів, психологів, методистів районних (міських) відділів освіти. 5. Залучити  до роботи з обдарованими дітьми вчителів, які мають педагогічні звання "вчитель-методист", "старший вчитель". 6. Створити банк  педагогічного досвіду щодо роботи з обдарованими дітьми. 7. Організувати та  провести шкільні, районні (міські), олімпіади із базових дисциплін.8. Формувати групи для індивідуального сумісного навчання обдарованих дітей на базі однієї паралелі (3-4 кл.) з урахуванням рівня здібностей та сфери обдарованості, запитів кожної дитини. 9. Організувати та провести творчі  звіти  педагогів за результатами роботи з обдарованими дітьми на індивідуальних заняттях, гуртках, студіях. 10. Забезпечити участь обдарованих дітей у міських, районних, обласних, всеукраїнських та міжнародних інтерактивних та  творчих конкурсах. 11. Розробити  систему  матеріального та морального заохочення обдарованих учнів та вчителів, які працюють з ними. 12. Розглядати питання організації роботи з обдарованими дітьми та визначення подальших напрямів роботи на засіданнях шкільних методичних об'єднань учителів, педагогічних радах, нарадах при директору. 13. Провести проблемно-тематичні семінари із метою систематичного підвищення майстерності вчителів, які працюють з обдарованими дітьми14.  Консультувати батьків обдарованих дітей з питань розвитку здібностей їх дітей


Навчально-методичний комплекс
 «Великий світ маленької дитини»
Навчально-методичний комплекс «Великий світ маленької дитини» (автори Квасниця І.Ю. та Квасниця А.В.),  відображає оновлений зміст програм розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, які затверджені нормативно-правовими актами МОНУ, що пов’язані з модернізацією дошкільної та загальної початкової освіти в Україні та гуманізацією її цілей і завдань.   Зміст державних програм визначають шість основних тем, які відображають традиції України, традиції народів різних регіонів нашої держави, національні особливості української культури:
1. «Україна починається з кожного з нас»
2. «Україна – це моя сім’я, моя родина»
3. «Свято Української державної мови»
4. «Україна – це мій садочок, моє місто (село, селище)»
5. «Весняні хліборобські свята українців»
6. «Ми – громадяни України : державна атрибутика і святині»
        Особливістю інноваційної технології авторів є те, що матеріали навчально-методичного комплексу (НМК) відображають різні аспекти інформації для педагогів: історію християнських святих, народні традиції календарного хліборобського року українців, обрядові пісні, казки, оповідання та легенди, обрядова кухня і т.д. НМК (посібники, збірки казок, розмальовки, пісні, мюзикли, ляльки, пазли, кубики) можуть   використовуватися вихователями та вчителями на власний розсуд в процесі вивчення різних дисциплін: розвитку мовлення, арифметики, ручної праці, малювання, співів, українознавства, народознавства, основ християнської етики, релігієзнавства, а також різноманітних виховних заходів впродовж навчального року, ускладнюючи його в залежності від  віку дітей і рівня їх розвитку.
          У результаті вивчення програмного матеріалу дитина знає особливості своїх рідних та близьких, усвідомлює родинні взаємини; орієнтується у своєму родоводі; розрізняє  права та обов’язки різних членів родини; знає про життєву мудрість найстарших членів родини, розуміє їх значення для благополуччя родини, відчуває почуття глибокої поваги до своїх батьків та родичів; розрізняє характерні особливості представників різних статевих груп за їхніми соціальними ролями в суспільстві: тато, мама, бабуся, дідусь, сестра, брат; знає основні державні символи, характерні ознаки українців, як головної нації, що дала державі Україні назву і державну мову; розуміє, що в Україні живуть люди різних національностей, зовнішності, культури; усвідомлює, що людей цінують за їх моральні якості; відчуває любов до своєї Батьківщини; має почуття гордості за свій народ і свою батьківщину.
         Створені автором матеріали базуються на новітніх здобутках педагогічної, методичної та психологічної наук, забезпечують додержання принципів особистісно-орієнтованого навчання, комунікативно-діяльнісного підходу, а також наступності й перспективності з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку.
        Використання навчально-методичного комплексу «Великий світ маленької дитини»  обумовлено необхідністю реалізації національної (державної) ідеї, як духовної опори формування людської особистості. Побудова освітнього виховного процесу в дитячому навчальному закладі  на гуманістичних принципах людиноцетризму і дитиноцентризму вимагає з боку родини, педагогічного колективу великої любові до дітей, поваги до їх гідності, турботи про психофізичний стан вихованців і забезпечення умов для їх гармонійного розвитку.



Матеріали практикуму та
методичні рекомендації щодо удосконалення організаційних форм і методів виховання молодших школярів.




ВИХОВНА СИСТЕМА КЛАСУ ЯК ОПТИМАЛЬНИЙ ПРОСТІР ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Слайд 1

Компетентнісний підхід і побудова партнерських стосунків між учнем,
 вчителем і батьками – пріоритети реформування української школи.
Школа має давати освіту для життя, допомагати розвивати індивідуальні здібності.

У Рекомендаціях Європарламенту та Ради ЄС визначено навички і вміння, що є важливими для досягнення компетентностей: критичне мислення; творчість; ініціативність; вміння вирішувати проблеми;  оцінка ризику; вміння приймати рішення; вміння конструктивно керувати емоціями; вміння співпрацювати в команді.

Початкова школа стояла ніби осторонь від усіх проблем, які стрясають основи середньої школи. Багато років вона була замкнутим компонентом і малорухливою ланкою в системі освіти. Основне її призначення бачилося в тому, щоб дати дітям уявлення про навколишній світ.
На даний час стало очевидно, що вона не може залишатися відособленою ланкою. Тому з перших днів перебування дитини в школі необхідно позбавити її від авторитарної опіки вчителя, який нав'язує єдино можливий досвід розуміння знань і задає, "ставить" правильну поведінку.
Для цього, на думку вчених, необхідно було звернутися до розвитку пізнавальної активності, самостійності і творчості учнів.

До найбільш специфічних особливостей молодшого шкільного віку багато дослідників відносять вразливість, сприйнятливість, довірливість, особисту тягу до вчителя, готовність до дії, послух, копіювання, ретельність у виконанні завдань, спрямованість на зовнішній світ, легковажність, наївність і т.д., поєднані з такими особливостями даного віку, як відсутність прагнення проникнути в сутність явища, відсутність претензій на самостійність і незалежність.
Вчителеві початкових класів необхідно знати закономірності вікового розвитку не тільки для того, щоб до них пристосуватися, а головне, щоб учити й виховувати з найбільшим ефектом. У цьому в значній мірі допомагають думки й висновки видатних педагогів про особливості розвитку дітей дошкільного віку та учнів початкових класів.
«Душа дитини в роки од двох до семи найчутливіша й найвразливіша, — писала Софія Русова, — і в цей час найкраще треба її плекати й пильнувати, щоб і серце, й воля, й розум, а також і тіло розвивалися цілком нормально. Характер дитини складається не в часи пізнішого дитинства, а саме в ніжний вік — од двох до шести років».
За її словами, за перше дитинство, до восьми років, «діти і найбільш набираються вражень і треба їм усім дати лад, збудити усі здібності й викликати самостійну думку, щоб опрацювати ті враження, задовольнити потребу активності й виховати добрі соціальні і почуття».
Аналізуючи дитячу природу молодшого школяра, К.Ушинський зауважив, що «чим молодша дитина, тим менше здатна вона до постійної, якої б то не було душевної діяльності в одному напрямі, і тоді як урізноманітнюючи свої заняття, може працювати досить довго». З перших днів перебування дитини в школі треба привчати її до серйозних занять. Із огляду на це дуже повчальними є слова видатного педагога про те, що в початковій школі «повинні панувати серйозність, що допускає жарт, але не перетворює всієї справи на жарт, ласкавість без солодкості, справедливість, доброта без поблажливості, порядок без педантизму ……….
Слайд 2
Головним елементом нової української школи мають стати нові методики і технології навчання і виховання дітей. Основна ідея полягає в тому, щоб дати дитині розкритися, максимально розвинути її індивідуальність, а не зашорювати, не формувати її,  а розвивати.
Більшість психологів і педагогів сходиться на визнанні того факту, що саме в молодшому шкільному віці починається процес самоформування особистості за рахунок розвитку структур свідомості дитини.
         Але виховання (навіть у початковій школі) стає особистісним тільки тоді, коли учні намагаються виробляти власні смисли в запропонованих їм заходах, коли вони доповнюють їх зміст особистими переживаннями і розуміннями, навчаються підкорятися не тільки об'єктивним законам, але і моральним велінням.
Поєднання цих цінностей, як орієнтирів для розвитку особистісного начала в учні початкових класів з їх віковими особливостями, на перший погляд, здається неможливим.

Проте, можна стверджувати, що вже в молодшому шкільному віці існують передумови для розвитку і становлення самосвідомості як однієї з базових функцій особистості. Її розвиток пов'язаний з використанням особистісних технологій, що допомагають "включити" рефлексію, як основу для конструювання та утримання образу "Я" в контексті пережитого події, як попередню установку по відношенню до самого себе в плані своїх здібностей, соціальної значущості, самоповаги, прагнення підвищити самооцінку .
До найбільш складної задачі особистісно орієнтованого виховання відноситься вироблення в учнів молодших класів розуміння сенсу того, що відбувається, прагнення до висловлення власної точки зору, вироблення вміння співвідносити властиву дітям мотивацію самоствердження з визначенням життєвих перспектив, творчим самовтіленням, внутрішньою свободою.
Щоб належно «поставити» виховний процес у початкових класах, забезпечити відповідне керівництво ним і досягти високої ефективності, треба знати й брати до уваги його закономірності.
Основний акцент робимо на активних фомах виховної діяльності, адже діти краще сприймають те, в чому безпосередньо беруть участь.
Слайд 3
Формування патріотизму в українському суспільстві залишається першочерговим як для держави, так і для системи освіти в цілому. У зв’язку з цим, національно-патріотичне виховання є важливим сектором навчально- виховного процесу.
Почуття патріотизму є однією з провідних цінностей, якими має оволодіти підростаюча особистість. Великою мірою, без цього почуття її соціальне жит­тя буде неповноцінним, надзвичайно збідненим, оскільки вона перебуватиме поза важливими зв'язками і відносинами, які визначають її соціальну позицію, суспільно значуще функціонування, внутрішнє душевне задоволення, самоо­цінку, життєвий успіх.
Саме національно-патріотичне виховання закладає підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу як запоруку власного особистісного розвитку на засадах гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.
Одним з основних завдань національного виховання у початкових класах є вироблення у молодших школярів умінь і навичок вільного користування з комунікативною метою усною й писемною українською мовою.
У досягненні згаданої мети велику виховну роль відіграє український фольклор, зокрема дитячий, а також твори художньої літератури для дітей молодшого шкільного віку.
Слайд 4-5

Виклики сучасного суспільства ставлять перед системою освіти завдання виховати громадянина-патріота нової формації (ініціативну особистість продуктивно-діяльнісного типу, яка бачить перспективи своєї держави, готова відстоювати її інтереси).
Відтак, зусилля педагогів мають бути спрямовані на підвищення рівня патріотизму молодого покоління шляхом оптимальної організації виховної роботи.

Завдання педагогів полягає у тому, щоб слова «Україна», «патріотизм» набували для дитини особливого смислу, тобто сприймалися не лише розумом, а й «серцем». Для цього слід чітко усвідомлювати завдання національно- патріотичного виховання:
-  утвердження в свідомості й почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України; 
-  виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної  символіки;
-   утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;
-  культивування кращих рис української ментальності -  працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережливого ставлення до природи; 
-  формування толерантного ставлення до інших народів, культур і  традицій; 
-  усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами  людини та її патріотичною відповідальністю; 
-  підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування  ставлення до солдата як до захисника Вітчизни, героя тощо.


-         Слайд 6
Виховна система – це цілісний організм, який виникає в процесі інтеграції основних компонентів виховання (мета, суб’єкти виховання, їх діяльність, спілкування, відносини, кадровий потенціал, матеріальна база), що сприяє духовному розвитку і саморозвитку особистості, створенню своєрідного, за визначенням К.Д. Ушинського, «духу школи».
Патріотизм особистості закономірно пов'язаний з гуманізмом, соціальною справедливістю, турботою, взаємоповагою. Загалом морально невихована особистість не може бути й патріотом, оскільки це почуття асоціюється з любов'ю до рідної землі, родини, народу.
Неможливо відокремити патріотизм від національних святинь, націо­нальної свідомості й самосвідомості, шанобливого ставлення до національної культури, толерантного ставлення до кращих надбань народів, що населяють Україну.
Виходитимемо з того, що всі вищі духовно-моральні утворення (і насам­перед почуття патріотизму) народжуються з буттєвих ставлень у гущині ре­ального життя, до якого залучається особистість на кожному віковому етапі. Тому важливим для розвиненого почуття патріотизму постає усвідомлене ша­нобливе ставлення людини до власної оселі, школи, вулиці, селища, яке має постійно втілюватися у відповідних практичних діях. Причетність вихованця до всіх аспектів життя суспільства й відповідна турбота мають бути визначаль­ними для патріота-громадянина.Потужним виховним чинником щодо цього повинна виступити сім'я.
Форми, методи та прийоми роботи з національно-патріотичного виховання повинні обиратися, враховуючи вікові особливості учнів, їх уподобання й інтереси, можливості спілкування в мережі Інтернет, традиції навчальних закладів й місцевих громад, можливості партнерів.

Слайд 7
Отже, модель виховної системи розробляється індивідуально кожним класним керівником, але етапи процесу її підготовки однакові для всіх.
Виховна система класу - це комплекс взаємодіючих компонентів, взаємозв'язок та інтеграція яких обумовлює формування сприятливих умов для життєдіяльності і розвитку членів класного співтовариства. 
Виховна система класу як складне соціально - педагогічне явище складається з великої кількості компонентів. Напевно, таких складових кілька десятків, а можливо і більше. Все залежить від ступеня деталізації аналізу, в процесі якого ціле подумки ділиться на частини. Важливо визначити, які компоненти системного утворення є основними. Якщо це встановити, то стане очевидним перелік компонентів, на яких слід зосередити увагу при моделюванні і побудові системи виховання.

Слайд 8
Компоненти виховної системи класу, які слід віднести до розряду найбільш істотних і важливих.
Їх виявилося п'ять:
1. Індивідуальна - груповий;
2. Ціннісно - орієнтаційний;
3. Функціонально - діяльнісний;
4. Просторово - тимчасовий;
5. Діагностично - результативний.

Слайд 9

Розглянемо кожен з перелічених компонентів.
Індивідуальна - груповий - являє собою співтовариство дітей та дорослих, об'єднаних спільною життєдіяльністю в рамках навчального класу. Він складається з кількох елементів:
ü Класного керівника;
ü Учнів класу;
ü Батьків учнів;
ü Педагогів та інших дорослих, які беруть участь у виховному процесі і життєдіяльності класного колективу.
Індивідуальна - груповий компонент має виняткову важливість. По-перше, саме члени класного співтовариства (педагоги, учні, батьки), володіючи суб'єктивними повноваженнями, вирішують, яку виховну систему створювати, як її моделювати і будувати, яким чином система повинна функціонувати і т.д.
 По - друге, зміст і доцільність всієї діяльності зі створення виховної системи обумовлені необхідністю реалізації потреби у зміні індивідуальна і групових характеристик цього компоненту і складових його елементів. Основне призначення виховної системи полягає у сприянні розвитку особистості кожного члена класної спільності і формуванню колективу в даному класі.
Головну роль у побудові та функціонуванні виховної системи класу грає класний керівник. Його ціннісні орієнтації, педагогічні погляди і позиція, інтереси та інтереси є одним з найбільш істотних системоутворюючих факторів.
Найважливішою складовою індивідуальна - групового компонента, так і класною виховної системи в цілому, є учні класу. З одного боку, вони - повноправні суб'єкти свого розвитку, життєдіяльності класного співтовариства, створення виховної системи, а з іншого - об'єкти навмисно сфокусованого і мимовільного впливу спільної діяльності, спілкування і відносин.
Проблеми створення та функціонування виховної системи не можуть не хвилювати батьків, адміністрацію школи, вчителів - предметників та інших дорослих, що беруть участь у життєдіяльності класу. Отже, батьки не повинні залишитися поза рамками процесу моделювання та функціонування виховного процесу. «Жоден вихователь, - на думку А.С. Макаренко, - не має право діяти самостійно, на власний ризик і на свою власну відповідальність. Повинен бути колектив вихователів, і там, де вихователі не з'єднані в колектив і колектив не має єдиного плану роботи, єдиного тону, єдиного точного підходу до дитини, там не може бути ні якого виховного процесу ».

Слайд10

Ціннісно - орієнтаційний - являє собою сукупність наступних елементів:
ü Ключова ідея задуму системи;
ü Мета і завдання виховання;
ü Перспективи життєдіяльності класного співтовариства;
ü Принципи побудови виховної системи та життєдіяльності класу.
Підкреслюючи істотну значимість даного компонента, вчені називають його ціннісно - смисловим ядром системи або головним, детермінують і інтегруючим чинником функціонування і розвитку виховної системи. У виховному просторі класу існує широкий спектр індивідуальних і групових цінностей. Одні цінності відіграють важливу регулятивну роль у побудові спільної діяльності та спілкування, інші - мають другорядне значення для членів спільноти і слугують лише фоном їх життєдіяльності, а треті - взагалі не помічають і як би зовсім не існують. Мова йде про пріоритет тих чи інших цінностей у виховній системі, про ієрархію в той чи інший момент буття спільності дітей і дорослих.


Слайд11

Функціонально - діяльнісний - складається з таких елементів як:
ü системоутворюючий вид діяльності, форми і методи організації спільної діяльності та спілкування;
ü Основні функції виховної системи;
ü Педагогічне забезпечення життєдіяльності класного співтовариства та самоврядування в ньому.
Основу даного компонента становить спільна діяльність членів класного співтовариства. Вибір виду діяльності залежить, перш за все, від інтересів і потреб учнів, особистісних особливостей класного керівника, типу навчального закладу та його структурних підрозділів.
Вибір змісту і способів організації діяльності та спілкування у класному колективі знаходиться в тісному взаємозв'язку з функціями виховної системи.
Взагалі, клас по відношенню до особистості дитини може виконувати наступні функції:
Освітню - спрямовану на формування у дітей цілісної і науково обгрунтованої картини світу;
Виховну - що сприяє моральному становленню особистості школяра;
Захисну - пов'язану, насамперед з психологічним захистом дитини від негативних впливу середовища;
Компенсуючу - передбачає створення додаткових умов для розвитку творчих здібностей дітей, їх самореалізації в таких сферах діяльності, як пізнання, гра, спілкування;
Інтегруючу і коригувальну - полягають в тому, що при дотриманні певних умов клас може інтегрувати і коригувати різні впливи, які відчуває дитина, як у класі, так і поза ним.
Успішність реалізації класом перерахованих функцій багато в чому залежить від педагогічного забезпечення життєдіяльності класного співтовариства, і перш за все від доцільною і ефективною діяльності класного керівника.

Слайд12

Просторово - часовий - складається з таких елементів, як:
ü Емоційно - психологічна, духовно - моральна і предметно - матеріальне середовище життєдіяльності і розвитку учнів;
ü Зв'язки і відносини класного співтовариства з іншими спільнотами дітей і дорослих;
ü Місце і роль класу у виховному просторі освітнього закладу;
ü Етапи розвитку виховної системи.
Успішність розвитку виховної системи класу залежить від уміння класного керівника правильно визначити етапи цього процесу і відповідно до нього обрати адекватні цілі та засоби педагогічної діяльності. Умовно можна виділити чотири етапи в розвитку виховної системи:
1-й етап - проектування системи (переважає діяльність з вивчення інтересів, потреб та інших особистих характеристик членів класного співтовариства);
2-й етап - становлення системи (особлива увага приділяється зміцненню міжособистісних відносин, формування почуття «ми», апробуванню форм і способів спільної діяльності, зрощувати традицій класного колективу);
3-й етап - стабільне функціонування системи (активний розвиток самоуправленческого початку);
4-й етап - завершення функціонування чи докорінне оновлення системи (характерні дві тенденції: перша - постаратися зробити так, щоб найкраще в житті класу стало надбанням усього шкільного колективу; друга - шукати нові ідеї, форми і способи оновлення життєдіяльності класу).

 Слайд13

Діагностично - результативний - включає в себе наступні елементи:
ü Критерії ефективності виховної системи;
ü Методи і прийоми вивчення результативності виховної системи.
 
Слайд14

Критерієм ефективності функціонування класної виховної системи можуть бути визнані наступні показники:
Вихованість учнів;
Захищеність і комфортність дитини в класі;
Задоволеність учнів і їх батьків життєдіяльністю в класі;
Сформованість класного колективу;
Репутація класу;
Прояв індивідуальності («особи») класної спільності.

Слайд 15

Моделювання виховної системи класу - це дуже складний і тривалий процес, тому що відбуваються зміни в житті суспільства, школи, класу, педагога, дитини обумовлюють внесення коректив у початково створену модель.
У той же час, організаційний період з побудови моделі не повинен бути тривалим. Його оптимальна тривалість - 7-8 місяців. На цей період доцільно скласти план роботи з моделювання виховної системи класу, який може бути складовою частиною плану роботи класного керівника.
У процесі моделювання виховної системи класу можна виділити три основні напрямки спільної діяльності класного керівника зі своїми колегами, учнями та їх батьками:
1. вивчення учнів класу, відносин, спілкування і діяльності в класному колективі;
2. проектування цілей, перспектив, і способу життєдіяльності класного співтовариства;
3. згуртування і розвиток класного колективу, створення розвиваючого середовища особистості дитини.

Головним результатом спільної роботи педагогів, учнів та батьків з моделювання повинні стати модель виховної системи класу і програма її побудови. Існують різні форми моделей.

Слайд 16
У педагогічній практиці найбільш зручною формою моделі є концепція (концептуальна модель).
 Концепція виховної системи класу може складатися з таких розділів, як:
ü- коротка психолого - педагогічна характеристика класу;
ü -мету і завдання виховної системи класу;
ü -перспективи та принципи життєдіяльності класного співтовариства;
ü- механізм функціонування і побудови виховної системи класу (системоутворюючий вид діяльності, річне коло традиційних справ у класі, самоврядування в класному колективі, основні внутрішні та зовнішні зв'язки і відносини членів класного співтовариства, етапи становлення і розвитку виховної системи);
ü- критерії та способи вивчення ефективності виховної системи класу.

Якою має бути програма виховної системи класу? На це питання педагог може знайти відповідь самостійно. Головне, щоб у програмі були відображені етапи, напрями і способи побудови системи, які в подальшому повинні скласти основу плану роботи класного керівника.

Слайд 17

Методичні рекомендації «Національно патріотичне виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів в умовах модернізації суспільних змін».

Рекомендації
1. Розглянути на методичних об’єднаннях класних керівників початкових класів проблему щодо роботи з питань розвитку життєтворчості особистості та методики побудови виховної системи класу
                                                                                                        до лютого 2017 року

2.   Продовжувати залучати батьків до взаємодії з метою формування виховної системи класу
постійно.

3. Врахувати нові документи з питань виховної роботи при написанні планів виховної роботи класних керівників
грудень 2016 року

 4. При плануванні виховної діяльності акцентувати увагу на активних формах виховної роботи
грудень 2016 року


С.О.Хома.

Успішна комунікація як засіб профілактики насильства в дитячому колективі
Проблема насильства над дітьми залишається актуальною для України, незважаючи на те, що на законодавчому рівні будь-які прояви насильства по відношенню до дитини, зокрема фізичне покарання, заборонені. Держава визнає, що насильство над дітьми трапляється в різних сферах життя – вдома, при контакті з представниками правоохоронних органів, у закладах опіки, в навчальних закладах.
Оскільки діти проводять багато часу саме в навчальних закладах, то школи мають відігравати одну з ключових ролей у справі захисту дітей від насильства.
Рекомендуємо ознайомлювати учителів і дітей з інформацією про прояви насильства, а також його наслідки. Зокрема проводити серед педагогів навчальні заняття з діагностики “легких” форм насильства й реагування на нього, адже саме з них починається формування насильницького стилю поведінки дітей відносно одне одного.
Варто не лише коригувати наявні форми поведінки дітей, а й формувати нові, переважно за допомогою власного прикладу, адже вчителі самі часом дозволяють собі такі прояви психологічного насильства як порівняння, навішування ярликів, ігнорування почуттів дітей.
Через те, що батьки залишаються релевантним джерелом інформації для дітей, варто активніше залучати саме їх до профілактичної роботи з дітьми. Проводячи відповідну роботу з батьками, можна через них доносити до дітей інформацію про загальні засоби попередження насильницьких ситуацій та наявні форми допомоги, яку дитина може отримати на базі школи. Це особливо стосується дітей молодшого віку.
Бажано проводити в школі більше спортивних змагань командного типу, виходячи з того, що брак тактильного спілкування між дітьми призводить до агресивного стилю поведінки.
Я.В.Мерещак

Врахування вікових особливостей при створенні позитивного соціально-культурного мікроклімату в колективі

          З перших днів перебування дитини в школі треба привчати її до відповідальності за свої вчинки. Із огляду на це дуже повчальними є слова видатного педагога про те, що в початковій школі «повинні панувати серйозність, що допускає жарт, але не перетворює всієї справи на жарт, ласкавість без солодкості, справедливість, доброта без поблажливості, порядок без педантизму і, головне, постійна розумова діяльність».
За словами В.Сухомлинського, роки навчання у початкових класах є цілим періодом   морального, інтелектуального, емоційного, фізичного розвитку, який буде реальною справою лише за умови, що дитина живе багатим життям сьогодні, а не тільки готується до оволодіння знаннями завтра.
         Становлення особистості молодшого школяра здійснюється під впливом нових взаємин з однокласниками, вчителями і нових видів діяльності спілкування і навчання , вливання його в класний та шкільний колектив. Дитина вчиться жити і працювати в соціумі, в неї формуються навички суспільної поведінки (колективізм, відповідальність за вчинки, вміння товаришувати, тощо). Молодший шкільний вік надає великі можливості для формування духовних та моральних якостей, позитивних рис особистості.
        Важливим для формування позитивного психологічного клімату в дитячому колективі є взаємовідносини, що склалася в цьому  колективі: доброзичливість, довіра, щирість, симпатії, взаємодопомога, тощо.
        Гуманні стосунки між педагогом та учнями закладають фундамент для позитивного настрою, душевної рівноваги, взаєморозуміння, якнайкраще розкривають природний потенціал кожної дитини, сприяють успішності навчально-виховного процесу, є базовою основою позитивного ставлення до навчання, школи та вчителя.
      Для поліпшення психологічного клімату в дитячому колективі відомий американський психолог Роберт Марзано радить:
·        звертатися до дітей на ім’я;
·        допомагати дітям відчути свою значущість, що вони визнані як ним, так і ровесниками;
·        частіше використовувати виховні та методичні можливості гумору;
·        поганий настрій учителя не повинен впливати на дітей;
·        оптимістична установка, віра в дитину – запорука позитивного психологічного комфорту в колективі;
·        бути щедрим на похвалу;
·        педагогічний такт – засіб гармонізації спілкування;
·        невимушено розмовляти з учнями про їх інтереси;
·        забезпечувати педагогічну підтримку;
·        спиратися на сильні сторони дитини ;
·        контролювати свої відносини з “проблемними” дітьми.
Прагнення молодшого школяра до яскравого, незвичайного, бажання пізнати новий для нього світ, рухову активність - все це повинно задовольнятися в розумній, корисній грі, яка надає йому задоволення, розвиває у дітей працьовитість, культуру рухів, навики колективних дій і різносторонню активність.
Вчителеві початкових класів необхідно знати закономірності вікового розвитку не тільки для того, щоб до них пристосуватися, а головне, щоб учити й виховувати з найбільшим ефектом.
Л.Б.Коненко

Немає коментарів:

Дописати коментар